ПІШОХІД!!! Закон передбачає одержання страхових виплат навіть тоді, коли ти не був застрахований. ...!!!

           Чи знаєте ви, що у випадку одержання травми від дорожно  транспортної пригоди  навіть незастрахований пішохід або пасажир механічного транспортного засобу можуть одержати відшкодування збитків майну в сумі до 25,5 тисячі гривень, а збитків здоров’ю – у сумі до 51 тис. грн. !? Якщо не знаєте, тоді наведена нижче інформація призначена саме для вас. Її важливість стає зрозумілою, якщо врахувати, що щорічно на українських дорогах гине 7 тисяч, а травмується 53 тисячі осіб, багато з яких у результаті ДТП перебувають на грані фізичного виживання внаслідок відсутності засобів на лікування, не знаючи, що такі засоби передбачені законом України  про «автогражданку».

У статті 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відпові-дальності власників наземних транспортних засобів» (далі – ЗУ) дається визначення використовуваних термінів:

- страхувальник – юридична або фізична особа, що уклала зі страховиком договір «автогражданки»;

- страховик – страхова компанія, що уклала договір «автогражданки»;

- потерпілий – третя юридична або фізична особа, якій завданий збиток у результаті ДТП;

- особа, відповідальність якої застрахована – водій транспортного засобу, відповідальність якого застрахована за договором  «автогражданки»;

- наземний транспортний засіб – будь-який транспортний засіб, що підлягає реєстрації в ДАІ;

- власник транспортного засобу – юридична або фізична особа, що є законним власником транспортного засобу;

- забезпечений транспортний засіб – транспортний засіб, експлуатований особою,відповідальність якої застрахована за договором  «автогражданки»

Коментар: 

Дуже важливо звернути увагу на те, що «потерпілими» фізичними особами в розумінні Закону є пасажири машин і пішоходи, що постраждали в результаті ДТП. Під наземними транспортними засобами в Законі розуміються будь-які автомобілі й автобуси, у тому числі міські й міжміські, «маршрутки», таксі й електротранспорт.

Стаття 6 Закону дає визначення страховому випадку й у такий спосіб установлює обставини, які надають право вимагати відшкодування – таке право виникає в потерпілих після зазнання ними збитку в результаті ДТП. 

Стаття 9 Закону встановлює максимальний ліміт (межа) відповідальності страховика перед потерпілими. У грошовому вираженні цей ліміт становить: за збиток майну – 25,5 тис.грн., а за збиток життю й здоров’ю – 51 тис. грн. на одного потерпілого.

Якщо загальний розмір збитків майну по одному страховому випадку перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування для кожного потерпілого пропорційно зменшується.

Коментар: 

Наведені цифри показують у яких межах страховик повинен компенсувати збиток від ДТП. Реальна сума компенсації може бути рівною або меншою (але не більшою) зазначених вище сум і повинна відповідати сумі реального збитку, що завданий потерпілому.

У Законі в явному вигляді не зазначено, хто має компенсувати частину збитків майну в діапазоні від 25,5 тис. грн. до 127,5 тис. грн. по одному страховому випадку. Однак, стаття 39 (пункт 39.2, підпункт 39.2.1), стаття 41 (пункт 41.1, підпункт «е») і стаття 43 (пункт 43.1, підпункт 43.1.2) дають підставу думати, що вимога про компенсацію збитку в зазначеному діапазоні повинна пред’являтися до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). 

Стаття 12 Закону встановлює максимальне значення франшизи (частина збитку, яку страховик не відшкодовує) при відшкодуванні збитку майну потерпілих і в такий спосіб розподіляє відповідальність між страховиком і страхувальником. Франшиза не повинна перевищувати 2% (ця частина збитку від-шкодовується страхувальником). Франшиза при відшкодуванні збитку життя й/або здоров’я не застосовується, тобто страховик повинен компенсувати цей збиток повністю.

Коментар:

Установлення франшизи теоретично не утискає інтереси потерпілих – без франшизи збиток повністю компенсується страховиком, а із франшизою – страховиком (основна частина збитку) і страхувальником (частина збитку в межах франшизи).

Однак, одержання суми франшизи від страхувальника (найчастіше це фізична особа) зажадає від потерпілих додаткових зусиль, доцільність яких не завжди виправдана через малість суми франшизи (максимальне значення – 510 грн.). 

Стаття 22 Закону уточнює кому з потерпілих і який збиток відшкодовується – юридичним особам відшкодовується збиток, завданий тільки майну, а фізичним особам – збиток, завданий життю, здоров’ю і майну, а також моральний збиток. 

Стаття 33 Закону зобов’язує учасників ДТП негайно повідомити про пригоду в органи МВС, а протягом  3-х днів – повідомити страховика або МТСБУ (для випадків, що передбачають відповідальність МТСБУ – див. статті 9, 35 і 41).

Якщо учасники ДТП з поважних причин не змогли повідомити про подію вчасно, то вони зобов’язані підтвердити наявність таких причин документально. Учасники ДТП зобов’язані проінформувати один одного про себе, про місце проживання, про назву й місцезнаходження страховика й надати відомості про страхові поліси «автогражданки».

Коментар:

Закон не роз’яснює термін «учасник ДТП». Тому, не ясно – чи є «учасниками ДТП» постраждалі пасажири й пішоходи. З огляду на це, рекомендуємо всім потерпілим, у тому числі пасажирам і пішоходам, виконати зазначені вимоги закону. Це спростить захист ваших прав. 

Стаття 35 Закону вказує, що треба зробити для одержання відшкодування – особа, що має на це право (мається на увазі право за законом про «автогражданку») повинна подати страховикові, а якщо він невідомий, то в МТСБУ, відповідну заяву. Заява має містити:

- назву одержувача (найменування конкретного страховика або МТСБУ);

- назву (для юридичної особи) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

- зміст майнової вимоги;

- інформацію про вже зроблені взаєморозрахунки;

- обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, і докази, які її підтверджують;

- розмір збитку;

- підпис заявника й дату подачі заявки.

До заяви додаються довідки про ДТП (береться в ДАІ), з медичних або профільних установ про втрату працездатності або встановлення інвалідності, інші документи, що мають відношення до ДТП, завірені у встановленому порядку (у самій установі або нотаріально).

Страховик або МТСБУ зобов’язані проконсультувати заявника при складанні заяви, ознайомити його з відповідними нормативними актами й порядком нарахування відшкодування. При подачі заявником свідомо неправдивої інформації з метою завищення суми відшкодування страховик може відмовити в його виплаті. 

Стаття 36 Закону роз’ясняє, що рішення про виплату або відмову від виплати відшкодування приймається страховиком на підставі документів, зазначених у статті 35.
Після ухвалення рішення страховик зобов’язаний направити письмове повідомлення про нього заявникові протягом 3-х днів. Якщо відповідь не влаштовує заявника, він вправі подати скаргу в МТСБУ. Подальше оскарження здійснюється в судовому порядку.

Коментар:

У гірших традиціях страхового законодавства Закон не обмежує страховика в строку відповіді на заяву. Обмеження стосується лише строку повідомлення заявника про ухвалене рішення – 3 дні після його прийняття, однак строк прийняття самого рішення Законом не обмежений. Тому, відповідь страховика можна чекати довго (що на практиці трапляється дуже часто). У випадку затягування з відповіддю більше місяця рекомендуємо звернутися зі скаргою в МТСБУ або в Держфінпослуги. Доводити справу до суду необхідно в крайньому випадку – непрофесіоналізм судів у питаннях страхування й поширена корупція різко знижують можливість судового захисту громадян.

        Стаття 37 Закону зобо-в’язує страховика зробити виплату відшкодування протягом  місяця від дня одержання зазначених у статті 35 документів або в строк і в обсязі, визначених рішенням суду (при судовому рішенні спору). Страховикові дозволяється звертатися в медичні установи, у судово-медичну експертизу, одержувати додаткову інформацію, направляти потерпілого на медичне обстеження, причому все це за рахунок страховика.

Відомості, отримані страховиком про діагноз, лікування й прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними.

Коментар:

При затягуванні з виплатою відшкодування після надання страховикові необхідного переліку документів (див. статтю 35) або при підозрі на штучний характер додаткових вимог, рекомендуємо звертатися зі скаргою на страховика в МТСБУ й/або в Держфінпослуги. 

У відповідності зі статтею 41 Закону, МТСБУ відшкодовує збитки потерпілим у випадках, якщо їх завдано транспортним засобом, власник якого не застрахував свою відповідальність, або невстановленим транспортним засобом (автомашина зникла з місця події), у випадку неплатоспроможності страховика й у ряді інших випадків. У випадку завдання збитків невстановленим транспортним засобом збитки майну й навколишньому середовищу не відшкодовуються.

Післямова:

Зі скаргами по «автогражданці» необхідно звертатися в МТСБУ й Держфінпослуги. Громадський контроль за діяльністю страхового ринку й підтримку у випадках масових порушень прав страхувальників здій-снює Асоціація страхувальників України.

Протокол інспектора ДАІ : правова допомога або фінансові втрати?!!

 За звичай, спір на дорозі між інспектором ДАІ та водієм та непогодженням водія із звинуваченнями, які йому висуває інспектор закінчується оформленням протоколу та винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Серед більшості автолюбителів поширена думка про те, що накладення штрафу інспектором ДАІ на місці зупинки водія інспектором ДАІ є безальтернативно, що оспорювати його можливо лише у судовому порядку. Оскільки судитися із працівниками ДАІ готові одиниці водіїв, то переважна більшість автолюбителів, які вважають, що на них накладено штраф незаслужено і неправомірно, зобов’язані сплатити штраф у п’ятнадцятиденний термін, про що із завидною постійністю нагадує Департамент ДАІ МВС України. При цьому, пояснення водія у протоколі про те, що він не погоджується з рішенням інспектора ДАІ, так і залишається нічого не вартою власною думкою автолюбителя.

          Ми, проаналізувавши наше вітчизняне законодавство, приходимо до іншого висновку. І ці висновки все змінюють радикально. По-перше, якщо водій транспортного засобу не згоден з претензіями інспектора та має бажання довести свою правоту, то про жодне накладення штрафу мова йти не може. У такому випадку водій отримує час для обстоювання своєї точки зору та позиції і отримує можливість у законний спосіб уникнути покарання за дії, які він не вчиняв. По-друге, у автолюбителя з’являється можливість «поторгуватися». У відповідності до ст.33 Кодексу про адміністративні порушення України при стягненні за адміністративне правопорушення враховується характер вчиненого порушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Іншими словами, штраф за перевищення швидкості складає від 255 до 340 гривень, але конкретну суму «вини» визначає на свій розсуд інспектор ДАІ. У такому випадку видається можливим спробувати мінімізувати фінансові втрати за допомогою надання у якості доказів довідки про доходи, яка може бути подана після заявлення інспектору ДАІ на місці його зупинки про бажання водієм скористатися правовою допомогою. І по-третє, у випадку неадекватного або неправомірного поводження інспектором ДАІ водій транспортного засобу отримує можливість з’ясувати ситуацію пізніше – не безпосередньо в межах дорожнього полотна та проїзної частини, а у відділку ДАІ, за участі свідків і правової підтримки.

           Відразу слід зауважити про те, що у водія у випадку притягнення його до адміністративної відповідальності є визначені законодавством права, серед яких: право ознайомитися із матеріалами справи, право давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а також право користуватися правовою допомогою. Таким чином, суть питання полягає у тому, що при бажанні водія скористатися правовою допомогою до визнання його винуватим у скоєнні порушення Правил дорожнього руху та призначення йому покарання шляхом винесення інспектором ДАІ прямо на місці зупинки постанови про притягнення до адміністративної відповідальності він (водій) може заявити відповідне клопотання. Ми вважаємо, що таке клопотання має бути заявлено у письмовому вигляді, більше того, про такий намір має бути заявлено у письмовій формі у самому протоколі. У такому випадку розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності переходить у стадію  ПІДОЗРИ У СКОЄННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРВОПОРУШЕННЯ і не може бути розглянуто відразу, а повинно бути перенесено на інший час.

            У такій ситуації є цілком логічне запитання про те, чи можливо «розійтися» працівникам ДАІ та водію без санкцій у тому випадку, коли водій і адвокат надали докази про те, що адміністративного правопорушення не мало місця?! Ми виходимо із того, що формально так. Адже інспектор, перед тим як призначити конкретну суму штрафу, повинен надати водієві доказ того, що водій дійсно порушив Правила дорожнього руху. У такій ситуації водій має два шляхи вирішення суперечностей.

-- Перший: відразу, без ознайомлення із доказами, які надає інспектор ДАІ про порушення водієм Правил дорожнього руху, заявити клопотання про надання правової допомоги. У такому випадку інспектор ДАІ немає достатніх підстав виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, адже порушене право водія на ознайомлення із матеріалами справи та право на правову допомогу. Хоча, нічого інспектору ДАІ не заважає винести постанову і накласти штраф відразу, а водієві нічого не заважає таку постанову оскаржити у суді.  На наш погляд, ризикують обидва отримати судові рішення не на свою користь, але у такій ситуації більше ризикує інспектор ДАІ, оскільки він позбавляє водія правової допомоги, що є порушенням основоположних прав звинуваченого.

-- Другий: у ситуації, коли є присутнім адвокат, чи інша особа у галузі права і яка має повноваження надання правової допомоги цьому водієві, надані докази інспектором ДАІ про порушення Правил дорожнього руху водієм видаються сумнівними і недопустимими. І у тому випадку, коли аргументи адвоката, або іншої особи, якій водій доручив у даному випадку повноваження надання йому правової допомоги у даній ситуації, виявляться більш переконливими, то таку ситуацію можливо вирішити ще до складання інспектором ДАІ постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України. У такому випадку сторони можуть обійтися без штрафних санкцій, хоча складання протоколу інспектором ДАІ про факт порушення водієм Правил дорожнього руху може мати місце. Але у такому випадку такий протокол має бути наданий водієві на ознайомлення і працівником ДАІ має бути відразу після ознайомлення водія з протоколом винесена постанова про підозру у вчиненні дани водієм адміністративного правопорушення із зазначенням (на думку інспектора ДАІ) норм закону, які порушено та повинно бути роз’яснено у який спосіб ця постанова може бути оскаржена.  При настанні таких обставин, на наш погляд, працівником ДАІ у продовж п’ятнадцятиденного терміну  повинні розслідувати дану справу. Наслідком розслідування такої справи має бути:

-- закриття провадження у справі за відсутністю події правопорушення;

-- винесення постанови про визнання винним у скоєнні адміністративного правопору-шення і притягнення до адміністративної відповідальності водія шляхом накладення на нього штрафу у певному розмірі.

Сьогоднішня статистика вказує на те, що питання розгляду порушень Правил дорожнього руху з переносом на інший час на практиці трапляються дуже рідко. Найбільш поширеними випадками, хоча кількість таких випадків є мінімальною, є випадки присутності адвоката, або іншого фахівця у галузі права, на місці складання протоколу і у подальшому його участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на дорозі і відразу після зупинки автомобіля. Ми вважаємо, що така статистика є наслідком того, що не всі водії в Україні знають та вміють користуватися своїми процесуальними правами при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

            Окремо слід зауважити і на ту обставину, що незручності для ДАІ як мінімум полягає у тому, що це затягує процедуру оформлення можливого, або потенційного правопорушення у часі. Більше того, припис ст.280 Кодексу про адміністративні правопорушення України прямо зобов’язує посадову особу при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати:

- чи було взагалі вчинено правопорушення;

- чи винувата дана особа у вчиненні даного правопорушення;

- чи підлягає дана особа адміністративній відповідальності;

- чи є обставини, які пом’якшують або обтяжують відповідальність;

- чи спричинена майнова шкода у наслідку вчинення правопорушення;

- чи є підстави для передачі матеріалів розслідування про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу;

-  чи є необхідність з’ясування інших обставин, які мають значення для прави-льного вирішення справи.

Ми переконані, що у випадку участі адвоката, або іншого фахівця у галузі права, жодне із наведених вище обставин не залишиться буз уваги, що на різницю від ситуації, коли порушення оформлюється формально, без належного та усестороннього розгляду, всі обставини у справі буде з’ясовано у встановленому процесуальним законом порядку.

        Цікавим і є те, що іноді виявляється, що навіть мінімальне об’єктивний розгляд ситуації на дорозі відразу після зупинки інспектором ДАІ виявляється повна неспроможність особистої думки інспектора про порушення водієм тої чи іншої норми Правил дорожнього руху України. Тому, і це нашою практикою підтверджується, нерідко інспектори ДАІ не з’являються до суду у випадках, коли водії у послідуючому оскаржують їх незаконні дії та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення. А це пояснюється ще і тим, що у їх просто нема доказів, які б свідчили про законність рішення. Інколи, рушільною силою для інспектора ДАІ є ще і принцип: «наша справа виписати штраф, а ви у подальшому дійте на власний розсуд!».                 Вирішенням такої проблеми може бути значне підвищення персональної відповідальності інспектора ДАІ за відміну його рішень у судовому порядку.

Підсумовуючи вище викладене ми цілком логічно ставимо собі запитання про те, яким чином треба вести себе водієві у випадку, коли водій вважає, що інспектор ДАІ діє не у законний спосіб?!. Отже, ці поради не є із сфери фантастичних наук і зводяться до наступного.

           Любе, кожне клопотання інспектору ДАІ необхідно оформлювати у письмовій формі, а факт подачі такого клопотання інспектору ДАІ на дорозі після зупинки треба зафіксувати у протоколі, вказуючи у графі «ПОЯСНЕННЯ», для прикладу: « Із протоколом не згоден. Докази своєї невинуватості надам при розгляді справи. Мною заявлено письмове клопотання, яке приєднано інспектором ДАІ до цього протоколу». У самому ж клопотанні, яке пишеться у довільній формі, ми пропонуємо водіям вказати про те, що водій:

- не погоджується із висновками і звинуваченнями інспектора ДАІ, вказати номер нагрудного значка;

- потребує часу в додатковому часі для підготовки документів;

- потребує правової допомоги фахівця у галузі права;

- просить відкласти розгляд справи по суті, а також висловити прохання про завчасне письмове повідомити його про час, місце та дату такого розгляду.

           У відповідності до ст.276 Кодексу про адміністративні правопорушення України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута по місцю реєстрації транспортного засобу, або по місцю його скоєння, або по місцю проживання водія. За змістом ст. 227 Кодексу про адміністративні правопорушення України розгляд справи про адміністративне правопорушення повинно бути розглянуто на протязі 15-ти денного терміну від дня отримання протоколу та інших матеріалів справи уповноваженою особою або органом.