ПІШОХІД!!! Закон передбачає одержання страхових виплат навіть тоді, коли ти не був застрахований. ...!!!

           Чи знаєте ви, що у випадку одержання травми від дорожно  транспортної пригоди  навіть незастрахований пішохід або пасажир механічного транспортного засобу можуть одержати відшкодування збитків майну в сумі до 25,5 тисячі гривень, а збитків здоров’ю – у сумі до 51 тис. грн. !? Якщо не знаєте, тоді наведена нижче інформація призначена саме для вас. Її важливість стає зрозумілою, якщо врахувати, що щорічно на українських дорогах гине 7 тисяч, а травмується 53 тисячі осіб, багато з яких у результаті ДТП перебувають на грані фізичного виживання внаслідок відсутності засобів на лікування, не знаючи, що такі засоби передбачені законом України  про «автогражданку».

У статті 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відпові-дальності власників наземних транспортних засобів» (далі – ЗУ) дається визначення використовуваних термінів:

- страхувальник – юридична або фізична особа, що уклала зі страховиком договір «автогражданки»;

- страховик – страхова компанія, що уклала договір «автогражданки»;

- потерпілий – третя юридична або фізична особа, якій завданий збиток у результаті ДТП;

- особа, відповідальність якої застрахована – водій транспортного засобу, відповідальність якого застрахована за договором  «автогражданки»;

- наземний транспортний засіб – будь-який транспортний засіб, що підлягає реєстрації в ДАІ;

- власник транспортного засобу – юридична або фізична особа, що є законним власником транспортного засобу;

- забезпечений транспортний засіб – транспортний засіб, експлуатований особою,відповідальність якої застрахована за договором  «автогражданки»

Коментар: 

Дуже важливо звернути увагу на те, що «потерпілими» фізичними особами в розумінні Закону є пасажири машин і пішоходи, що постраждали в результаті ДТП. Під наземними транспортними засобами в Законі розуміються будь-які автомобілі й автобуси, у тому числі міські й міжміські, «маршрутки», таксі й електротранспорт.

Стаття 6 Закону дає визначення страховому випадку й у такий спосіб установлює обставини, які надають право вимагати відшкодування – таке право виникає в потерпілих після зазнання ними збитку в результаті ДТП. 

Стаття 9 Закону встановлює максимальний ліміт (межа) відповідальності страховика перед потерпілими. У грошовому вираженні цей ліміт становить: за збиток майну – 25,5 тис.грн., а за збиток життю й здоров’ю – 51 тис. грн. на одного потерпілого.

Якщо загальний розмір збитків майну по одному страховому випадку перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування для кожного потерпілого пропорційно зменшується.

Коментар: 

Наведені цифри показують у яких межах страховик повинен компенсувати збиток від ДТП. Реальна сума компенсації може бути рівною або меншою (але не більшою) зазначених вище сум і повинна відповідати сумі реального збитку, що завданий потерпілому.

У Законі в явному вигляді не зазначено, хто має компенсувати частину збитків майну в діапазоні від 25,5 тис. грн. до 127,5 тис. грн. по одному страховому випадку. Однак, стаття 39 (пункт 39.2, підпункт 39.2.1), стаття 41 (пункт 41.1, підпункт «е») і стаття 43 (пункт 43.1, підпункт 43.1.2) дають підставу думати, що вимога про компенсацію збитку в зазначеному діапазоні повинна пред’являтися до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). 

Стаття 12 Закону встановлює максимальне значення франшизи (частина збитку, яку страховик не відшкодовує) при відшкодуванні збитку майну потерпілих і в такий спосіб розподіляє відповідальність між страховиком і страхувальником. Франшиза не повинна перевищувати 2% (ця частина збитку від-шкодовується страхувальником). Франшиза при відшкодуванні збитку життя й/або здоров’я не застосовується, тобто страховик повинен компенсувати цей збиток повністю.

Коментар:

Установлення франшизи теоретично не утискає інтереси потерпілих – без франшизи збиток повністю компенсується страховиком, а із франшизою – страховиком (основна частина збитку) і страхувальником (частина збитку в межах франшизи).

Однак, одержання суми франшизи від страхувальника (найчастіше це фізична особа) зажадає від потерпілих додаткових зусиль, доцільність яких не завжди виправдана через малість суми франшизи (максимальне значення – 510 грн.). 

Стаття 22 Закону уточнює кому з потерпілих і який збиток відшкодовується – юридичним особам відшкодовується збиток, завданий тільки майну, а фізичним особам – збиток, завданий життю, здоров’ю і майну, а також моральний збиток. 

Стаття 33 Закону зобов’язує учасників ДТП негайно повідомити про пригоду в органи МВС, а протягом  3-х днів – повідомити страховика або МТСБУ (для випадків, що передбачають відповідальність МТСБУ – див. статті 9, 35 і 41).

Якщо учасники ДТП з поважних причин не змогли повідомити про подію вчасно, то вони зобов’язані підтвердити наявність таких причин документально. Учасники ДТП зобов’язані проінформувати один одного про себе, про місце проживання, про назву й місцезнаходження страховика й надати відомості про страхові поліси «автогражданки».

Коментар:

Закон не роз’яснює термін «учасник ДТП». Тому, не ясно – чи є «учасниками ДТП» постраждалі пасажири й пішоходи. З огляду на це, рекомендуємо всім потерпілим, у тому числі пасажирам і пішоходам, виконати зазначені вимоги закону. Це спростить захист ваших прав. 

Стаття 35 Закону вказує, що треба зробити для одержання відшкодування – особа, що має на це право (мається на увазі право за законом про «автогражданку») повинна подати страховикові, а якщо він невідомий, то в МТСБУ, відповідну заяву. Заява має містити:

- назву одержувача (найменування конкретного страховика або МТСБУ);

- назву (для юридичної особи) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

- зміст майнової вимоги;

- інформацію про вже зроблені взаєморозрахунки;

- обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, і докази, які її підтверджують;

- розмір збитку;

- підпис заявника й дату подачі заявки.

До заяви додаються довідки про ДТП (береться в ДАІ), з медичних або профільних установ про втрату працездатності або встановлення інвалідності, інші документи, що мають відношення до ДТП, завірені у встановленому порядку (у самій установі або нотаріально).

Страховик або МТСБУ зобов’язані проконсультувати заявника при складанні заяви, ознайомити його з відповідними нормативними актами й порядком нарахування відшкодування. При подачі заявником свідомо неправдивої інформації з метою завищення суми відшкодування страховик може відмовити в його виплаті. 

Стаття 36 Закону роз’ясняє, що рішення про виплату або відмову від виплати відшкодування приймається страховиком на підставі документів, зазначених у статті 35.
Після ухвалення рішення страховик зобов’язаний направити письмове повідомлення про нього заявникові протягом 3-х днів. Якщо відповідь не влаштовує заявника, він вправі подати скаргу в МТСБУ. Подальше оскарження здійснюється в судовому порядку.

Коментар:

У гірших традиціях страхового законодавства Закон не обмежує страховика в строку відповіді на заяву. Обмеження стосується лише строку повідомлення заявника про ухвалене рішення – 3 дні після його прийняття, однак строк прийняття самого рішення Законом не обмежений. Тому, відповідь страховика можна чекати довго (що на практиці трапляється дуже часто). У випадку затягування з відповіддю більше місяця рекомендуємо звернутися зі скаргою в МТСБУ або в Держфінпослуги. Доводити справу до суду необхідно в крайньому випадку – непрофесіоналізм судів у питаннях страхування й поширена корупція різко знижують можливість судового захисту громадян.

        Стаття 37 Закону зобо-в’язує страховика зробити виплату відшкодування протягом  місяця від дня одержання зазначених у статті 35 документів або в строк і в обсязі, визначених рішенням суду (при судовому рішенні спору). Страховикові дозволяється звертатися в медичні установи, у судово-медичну експертизу, одержувати додаткову інформацію, направляти потерпілого на медичне обстеження, причому все це за рахунок страховика.

Відомості, отримані страховиком про діагноз, лікування й прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними.

Коментар:

При затягуванні з виплатою відшкодування після надання страховикові необхідного переліку документів (див. статтю 35) або при підозрі на штучний характер додаткових вимог, рекомендуємо звертатися зі скаргою на страховика в МТСБУ й/або в Держфінпослуги. 

У відповідності зі статтею 41 Закону, МТСБУ відшкодовує збитки потерпілим у випадках, якщо їх завдано транспортним засобом, власник якого не застрахував свою відповідальність, або невстановленим транспортним засобом (автомашина зникла з місця події), у випадку неплатоспроможності страховика й у ряді інших випадків. У випадку завдання збитків невстановленим транспортним засобом збитки майну й навколишньому середовищу не відшкодовуються.

Післямова:

Зі скаргами по «автогражданці» необхідно звертатися в МТСБУ й Держфінпослуги. Громадський контроль за діяльністю страхового ринку й підтримку у випадках масових порушень прав страхувальників здій-снює Асоціація страхувальників України.