ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ.

             Можливість захисту права власності є однією із гарантій його недоторканності. "Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність", - з промови Богдана Хмельницького перед реєстровими козаками.

Захист права власності - це реакція на правопорушення, вчинена самим власником або уповноваженим на це державним органом, що привела до реституції, тобто відновлення попереднього юридичного і фактичного стану речі. Як зазначено у частині 1 статті 15 ЦК України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Такими є передумови захисту і права власності.

                                                                   Самозахист

Природна сутність права власності людини зумовлювала таке ж природне її право на самозахист того, що вона набула своєю нелегкою працею. "Попадавши на землю перед військом, селяни кричали: "хоч толочте, хоч стріляйте, а ми з сеї землі не вступимося, то наше!". "Оштрафували в сумі 25 крб Гавриш Ольгу за те, що в неї брали дошки від забору для артілі, а вона не дала".

Право на самозахист свого права проголошено у статті 55 Конституції України. Як зазначено у частині 2 статті 19 ЦК України, способи самозахисту мають відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Самозахистом права власності може бути чинення опору грабіжникові, відібрання речі у злодія. Не можна заперечити права власника розібрати (але не нищити) загорожу чи зняти з дверей замок, якщо це перешкоджає його доступу до свого будинку. Проте, якщо власник впізнав викрадену у нього річ в іншої особи, відбирати її не слід, адже можна наразитися на чималі проблеми.

На нашу думку, самозахистом є і самовиконання (за допомогою друзів) рішення суду, якщо відповідач тривалий час добровільно не виконує його, наприклад, не зносить огорожі. 3 таким трактуванням слід беззастережно погодитися. Для того, щоб у такій ситуації вести мову про самоуправство, як дехто вважає, немає, на мій погляд, достатньої підстави. Якщо уповноважений орган державної влади не здатний виконати рішення суду, яке набуло законної сили, чи ухиляється від цього, позивач, відповідно до засади справедливості, має право зробити це сам. Він, звичайно, повинен діяти так, щоб звести до мінімуму зумовлені цим матеріальні втрати відповідача.

                                                                  Судовий захист

Незважаючи на численні нарікання і навіть обурення з приводу діяльності чи бездіяльності окремих суддів, саме на судовий захист з надією уповають тисячі власників. У статті 1 ЦПК України зазначено, що метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. З цього випливає, що позивач, вимагаючи захисту права власності, має надати суду насамперед докази наявності у нього цього права. Така вимога беззастережно стосується нерухомості, транспортних засобів, право власності на які органічно пов'язане із державною реєстрацією. Тому до вимоги про захист права власності на квартиру чи земельну ділянку позивачеві належить додати відповідний документ (свідоцтво про право на спадщину, державний акт про право власності на землю, договір дарування тощо).

Презумпція правомірності володіння у цій ситуації означатиме законність видання цих документів, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Чинність цієї презумпції стосовно рухомого майна зобов'язує суд повірити позивачеві на слово, якщо відповідач не надасть суду достовірних доказів незаконності заволодіння річчю позивачем чи незаконності тримання її у себе. Вимагаючи захисту права власності, позивач повинен надати суду докази порушення цього права, оспорювання чи невизнання відповідачем.

Поширеними, однак, є випадки звернення особи до суду з позовом про витребування майна, про поділ майна без надання нею доказів порушення її права чи інтересу. Тому, якщо, наприклад, дружина звертається до суду з позовом про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, без попереднього з'ясування з чоловіком можливості добровільного його поділу, суд має констатувати відсутність у неї права на звернення до суду за захистом і закрити провадження у справі. Адже немає потреби захищати те, чого ніхто не порушив. Такий висновок повністю узгоджується із пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК, відповідно до якого провадження у справі має бути закрите, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто йдеться про випадки, коли суд прийняв до розгляду справу за відсутності у позивача права на пред'явлення позову.

Згідно із частиною 6 статті 403 ЦК України, сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Це означає, що права членів сім'ї власника квартири є самостійними, а не похідними, тому ні продаж будинку, ні смерть власника не можуть припинити їхнього сервітуту. Таким є загальне правило.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про іпотеку" (2003 р.), звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок, інші житлові приміщення є підставою для виселення всіх мешканців та членів сім'ї. Оскільки маємо спеціальну норму, вона блокує дію частини 6 статті 403 ЦК України. Той, хто купив предмет іпотеки на аукціоні, має право вимагати виселення попереднього власника та членів його сім'ї. У цьому разі сервітут останніх "прив'язаний" до права власності чоловіка, дружини, батька, матері, а тому має розділити його (права власності) юридичну долю. Переможець аукціону має право за спеціальною підставою вимагати виселення тих, хто втратив право на проживання в будинку і своєю присутністю у ньому порушують його права як нового власника.

У разі незвільнення приміщення попереднім власником можна говорити про виникнення між ним та новим власником недоговірного обов'язку у зв'язку зі збереженням майна без достатньої правової підстави - повернути це майно (стаття 1212 ЦК України). Право розпорядження буде важко здійснити у разі викрадення правовстановлюючого документа на майно чи безпідставного його арешту. Порушенням права власності буде відчуження речі без згоди власника.

Порушення права власності поділено на два види: таке, що поєднане з позбавленням фактичного володіння річчю (стаття 388 ЦК України), і таке, що не поєднане з ним (стаття 391 ЦК України). В останньому випадку власник володіє річчю, але не може розпорядитися нею, наприклад, у разі незаконного арешту, або не може отримати від неї максимуму користі.

Невизнання права власності може виявитися у запереченні, наприклад, одним із подружжя права другого на майно, набуте за час шлюбу; у невключенні дитини до переліку осіб, які приватизували квартиру. Про невизнання права власності можна говорити й тоді, коли, наприклад, двоє братів за спільні кошти спорудили будинок з метою виникнення права спільної власності, але, оскільки земельна ділянка для забудови була виділена одному із них, лише він одержав свідоцтво про право власності на будинок. Факт видання цього правовстановлюючого документа на ім'я одного із братів можна розцінити як невизнання права співвласності за другим.

Невизнання права власності може відбутися усно, письмово (в листі, заяві) або мати вияв у вчиненні інших дій, наприклад, у винесенні майна особи з приміщення, котре вона займала. Оспорювання права власності завжди пов'язане зі зверненням з позовом до суду. А це створює передумову для подання відповідачем зустрічного позову про визнання права власності. Так, якщо, скажімо, чоловік звернувся з позовом про виселення з будинку колишньої дружини, остання може подати зустрічний позов про визнання будинку спільною сумісною власністю у зв'язку з його реконструкцією за рахунок спільних коштів. А якщо чоловік у відсутності дружини виніс із квартири її речі, змінив заміси, поставив охоронця, то чи має право суд постановити ухвалу про забезпечення її зустрічного позову про визнання права власності на помешкання шляхом її негайного вселення до остаточного вирішення справи? Тривалий час суди вважали це неможливим, оскільки таке забезпечення позову, на їхню думку, означає фактичне вирішення справи по суті.

Така судова практика не мала належного обґрунтування, тому спостерігається поступова відмова від неї. Самоуправне виселення з помешкання є порушенням права особи на житло. Оскільки примусове виселення може відбутися лише за рішенням суду, це означає, що самоуправство має дістати відсіч - вселення колишнього члена сім'ї у квартиру і заодно відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Оспорювання права власності, що спрямоване на спростування презумпції правомірності набуття права власності, може відбуватися за двома сценаріями: за першим - до суду звертається особа, яка оспорює право власності на річ іншої особи, маючи для цього необхідні підстави, за другим же, навпаки, - особа оспорює чуже право власності без належних для цього підстав. У першому випадку оспорювання - це шлях до визнання свого права власності. У другому - таке оспорювання можна вважати актом агресії проти чужого права власності.

Хоча між термінами "порушення", "невизнання", "оспорення" можна знайти деякі відмінності, вони як способи протиправного втручання у сферу права власності іншої особи взаємно переплетені, тому іноді доволі важко провести межу між ними. Ознакою, що їх об'єднує, є зазіхання на чуже.

Як зазначено у частині 2 статті 15 ЦК України, предметом захисту може бути й інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Про захист інтересу можна вести мову, наприклад, тоді, коли обидва співвласники-спадкоємці претендують на виділення їм однієї і тієї самої неподільної речі. Судове вирішення цього спору не пов'язане з протиправною поведінкою жодного із них, а є лише результатом колізії їхніх інтересів. Судовий захист полягатиме у цій ситуації в наданні переваги інтересам когось із них.

Для прикладу, фермерське господарство "Росинка" уклало з Бориспільською райдержадміністрацією договір купівлі-продажу земельної ділянки, експертна оцінка якої становила 457043 грн. ТОЗ "Вінмарт" звернулося до суду з позовом про визнання цього договору недійсним та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку" оскільки, всупереч статті 127 ЗК України, продаж земельної ділянки відбувся не на конкурентних засадах. Фермерське господарство "Росинка" проти задоволення позову заперечувало на тій підставі, що позивач не довів порушення його прав на отримання у власність земельної ділянки і він не належить до кола осіб, які, згідно з чинним законодавством, мають право оспорювати договір купівлі-продажу. До того ж, договір було укладено без порушень частини 2 статті 127 ЗК України.

Справа розглядалася різними судовими інстанціями. Крапку у спорі поставила колегія суддів Вищого Господарського суду України, задовольнивши касаційну скаргу відповідачів. Серед загальних аргументів такого рішення було й таке: договір було укладено на підставі розпорядження райдержадміністрації про продаж земельної ділянки саме "Росинці"; TOB "Вінмарт" не зверталося до Бориспільської районної державної адміністрації, Бориспільського районного відділу земельних ресурсів із заявами, клопотаннями щодо надання TOB "Вінмарт" в оренду чи у власність жодної земельної ділянки, зокрема земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору; укладення цього договору не суперечить тлумаченню "інтересу", яке було дане у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року. Отже, суд фактично легалізував порушення вимоги закону щодо конкурсного продажу земельної ділянки.

Потреба в захисті може виникнути у разі вчинення дій, які можуть призвести до порушення права в майбутньому. Прикладом захисту інтересу власника може бути реакція суду на приготування іншої особи до порушення його права (викопування ям для посадки дерев чи закладення фундаменту під будівлю у недозволеній близькості від межі) у формі заборони вчинення чи заборони продовження дій, які можуть призвести до порушення права власності.

Як зазначено у частині 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власники квартир на другому поверсі вибили опорні стіни, надбудували над магазином, прибудованим до будинку, другий поверх, завдяки чому збільшили розмір своїх квартир. Спеціалісти вважають, що в результаті таких дій весь б-поверховий будинок може завалитися. У цьому разі перепланування квартир відбулося лише за попереднім погодженням з головним архітектором, без рішення міськвиконкому, а тому у власників інших квартир є підстави для звернення до суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, особа Ш. звернулася до Європейського Суду з прав людини зі скаргою проти України, вважаючи, що її вимога про захист права власності була відхилена судами України безпідставно, до того ж розгляд справи тривав 9 років і 8 місяців. Суд оголосив скаргу прийнятною лише частково - щодо надмірної тривалості першого цивільного провадження. Суд у рішенні від 15 жовтня 2009 р. зазначив, що відповідальність за деякі затримки у провадженні (зокрема, повернення справи на новий розгляд, тривалий період процесуальної бездіяльності з 1 лютого 1999 року по 30 жовтня 2000 року, а також за відкладення справи у зв'язку із зайнятістю судді в іншому процесі) має бути покладена на Уряд. Тому і присудив виплатити особі Ш. компенсацію моральної шкоди в сумі 2400 євро.

Аналогічне рішення Європейський Суд постановив 26 червня 2008 р. у справі Ващенко проти України. Така практика Європейського Суду з прав людини, на жаль, мало кому відома, зокрема й самим суддям.

Про захист права власності можна вести мову лише за наявності речі, об'єкта цього права. У разі знищення речі колишній власник має право вимагати відшкодування завданих збитків.

Великий резонанс в суспільстві викликав Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17 квітня 1991 р., яким було надано реабілітованим громадянам право на грошову компенсацію за майно, конфісковане чи в інший спосіб вилучене в дохід держави. У разі смерті реабілітованого право на компенсацію було надано лише спадкоємцям за законом першої черги. Ця норма не могла вважатися справедливою.

Колекторська діяльність поза Законом.

                  Чи приходила Вам хоч жодного разу СМС незрозумілого змісту про передачу Вашого боргу колекторській фірмі?!  А посеред ночі Вам не телефонували і не вимагали терміново ліквідувати існуючий борг по виплатам за користуванням кредитом? І що, навіть «листів щастя» не надходило на Вашу адресу з погрозами втрати сну і спокою, якщо Вами зараз же не буде оплачено борг?

                   Як же так?! Ви щомісячно платите 30% за користування кредитом, який взяли на придбання ноутбуку для сина, а такі милі люди з Вами ще не зв’язалися? У такому випадку не переживайте, колекторська компанія, що б не сталося, знайде Вас і таки відчутно розколише Вашу і без того неурівноважену нервну систему. Чому? А тому, що банк сам люб’язно передав їй Ваші персо-нальні дані разом з інформацією про заборгованість.

                   Якщо вже так сталося, що з Вами якимось чином зв’язалися, а Ви і далі в розгубленості від питання, чому кредит, який Ви брали у банку, з Вас вимагає незрозуміла фірма, то запам’ятайте одну важливу річ: подібні дії, як банка, так і безпосередньо самого колектора неможливо підвести  під жодний нормативно-правовий акт. А це свідчить про те, що на даному етапі на законодавчому рівні питання подібної діяльності колекторських фірм не врегульовано взагалі. Єдиним державним органом, який здійснює примусове стягнення заборгованості, і далі є Державна виконавча служба Міністерства юстиції України. Уже самий факт намагання стягнення з Вас заборгованості іншими способами і структурами а ніж Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України, вже є незаконним. І не бійтеся про це сміло заявляти подібним діячам, хоча і вони самі прекрасно розуміють, що їх дії є незаконними і є ніщо інше як втручання у Ваше особисте життя та вимагання, що у свою чергу кримінально каране у відповідності до ст.ст. 182, 189 та 355 Кримінального кодексу України.

                    Більше того, сам факт передачі банком інформації про кредит разом з Вашими персональними даними і даними Ваших близьких родичів теж законним визнати трудно. Так, у відповідності до ст.1076 Цивільного Кодексу України банк гарантує тайну банківського рахунку, операцій по рахунку та відомості про клієнта. А відомості про операції з рахунками та про рахунки можуть бути представлені самим клієнтом іншим особам виключно у випадках і у порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність». Таким випадком в основному мається на увазі примітка до договору, згідно якої банку дозволяється  передавати Ваші персональні дані третім особам. Якщо ж договором подібний варіант не передбачений, банк згідно вище вказаній статті 1076 Цивільного Кодексу України, а також ст. 60 та ст.62 Закону України «про банки і банківську діяльність» не мають права розголошувати інформацію про Вас як про кредитора, а тим більше передавати таку інформацію для виконання колекторським організаціям.

                    Таким чином, якщо колекторська організація все ж таки вирішила підпортити Вам життя, радимо Вам сміло скаржитися на подібні дії до прокуратури, в органи міліції, а також до суду. Що стосується банка, то його дії по незаконній передачі Ваших особистих даних також можливо оскаржити в Національний Банк України як до вищого контролюючого органу за діяльністю банків.

Начальнику Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів. Тези про податкову декларацію військовика?!

            До нас звернулися військовослужбовці Військово-медичного клінічного центу Західного регіону з проханням роз"яснити питання, пов"язані із заповненням та  поданням  податкової декларації  про майновий стан і доходи. Ми з радістю відгукнулися на прохання військових, оскільки вважаємо, що військова людина є взірцем дотримання законності і є носієм тих кращих традицій, які надихають молоду людину до захисту своєї держави  та сприяють підвищенню престижу військової служби.

           Одразу слід сказати про те, що подання податкової дакларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація)  фізичними особами передбачено Конституцією України та Податковим Кодексом України. Фізична особа - платник податку подає декларацію за звітний податковий період в установлені Податковим Кодексом строки до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в органі державної податкової служби. 
         Зветраємо увагу наших читачів на те, що законодавством України не передбачено інших оргагів, до яких може подаватися Податкова декларація. Це свідчить про те, що вимоги керівників різних організацій незалежно від форм власності та підпорядкування про подання працівниками та службовцями до їх кадрових органів різної форми податкових декларацій є з їх боку перевищення службових повноважень. За звичай, свої дії такі керівники мотивують боротьбою з корупцією і намагаються у такий спосіб, шляхом залякування попередити, на їх думку, корупційні діяння збоку іх працівників.
          Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1395 (набрав чинності 01.01.2012 року) затверджено Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи. У відповідності до пункту 4 Інструкції Податкова декларація подається до органу державної податкової служби в один із таких способів на вибір платника податку:  
а)  особисто платником податку або уповноваженою на це особою;
б)  надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;      
в) засобами електронного зв"язку в електронній формі у порядку, визначеному законодавством.
(підпункт  "в" пункту 4 розділу 1 із змінами, внесеними згідно наказу Міністерства фінансів №84 від 03.02.2012 року). Звертаємо увагу наших читачів на те, що цей перелік є виключним.
            Окремо слід сказати про те, що у відповідності до пункту 5 вище вказаної інструкції платник податку має право до 01 березня року, що настає за звітним періодом, звернутися до із запитом до відповідного податкового органу державної податкової служби з проханням надати роз"яснення щодо заповнення декларації, а орган державної податкової служби зобов"язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням.
           Ми надаємо нашим читачам посилання на законодавчу базу Верховної Ради України у мережі Інтернет стосовно питань,  регулюють подання фізичними особами Податкової дакларації:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/sho w/z0167-12  Звертаємо Вашу увагу на те, що Податкова декларація  про майновий стан і доходи повинна бути надана до податкового органу до 01 травня року, що наступає з звітним.

            Окремо, користуючись нагодую, ми звертаємося до начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону з вимогою  припинити неправомірні дії стосовно військовослужбовців військової установи, яку Ви очолюєте. Ваші неправомірні дії полягають у тому, що кадрові органи Військово-медичного клінічного центру Західного регіону перевищують службові повноваження вимагаючи від військовослужбовців надати їм податкову декларацію за 2012 рік. Більше того, такі дії суперечать Закону України "Про захист персональних даних".  Також звертаємо Вашу Увагу на те, що посадовці кадрового органу навіть не відають про те, що наказом Міністерства фінансів України від 03.02.2012 року № 84 встановлена інша форма  Податкової декларації  про майновий стан і доходи. Отже, фіхівці у галузі права нашого сайту вважають своїм обов"язком допомогти військовослужбовцям військової установи, яку ви очолюєте, у питаннях відновлення порушених Вами приписів Податкового Законодавства України стосовно них  та докласти всіх сусиль за для захисту  персональних даних осіб, які до нас звернулися.

Коломийське кривосуддя Івано-Франківського "освячення"

Такі вироки у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області поставлені на конвеєр. Студенти другого курсу Львівської комерційної академії, не маючи доступу до матеріалів справи, нарахували 17 запитань, на які суд не дав відповіді.

З власного досвіду я можу стверджувати, що чим кращий особистий підпис на документі, тим пропорційно нижчий за своїм змістом документ, на якому цей підпис проставлено тою особою. Відомо, що підпис "виробляється" з роками. Отже, власник даного підпису, щоб досягки рівня такої красоти підпису, повинен був щоденно підписувати велику кількість документів. А це свідчить про те, що часу у цієї особи для читання цих документів не було. Бо особа, яка вчитується у кожну букву документу, який буде підписувати, немає часу думати про каліграфію свого підпису. З часом це увійшло у привичку, бо особа ніколи не притягувалася до відповідальності. Отож, і народився такий вирок.

Начальнику військової академії, м.Одеса.

            Сьогодні знову до наших фахівці звернулася військовослужбовець військової установи, яку Ви очолюєте, майор медичної служби ГОФМАН Світлана Анатоліївна.з проханням про про надання юридичної консультації. Наші фахівці безкоштовно надали їй консулатацію. Але з приводу цього були здивовані. Предмет нашого дивування був наступний.
             Шатним розписом у військової установі, яку Ви очолюєте, предбачено посада юрисконсульта. Ця посада у Війсковій академії м.Одеси може іменуватися по іншому, але від цього суть діяльності цієї посадової особи не змінюється. З Вашого дозволу ми цю посадову особу будемо називати юрисконсульт.
             Так ось, у своїй діяльності юрисконсульт повинен керуватися положеннями ст.82-84 Статуту ВС ЗС України. Більш конкретно обов"язки юрисконсульта визначені у ст.99 - 100 Статуту ВС ЗС України.
              Зокрема, п.10 ст. 100 Статуту ВС ЗС України зобов"язує юрисконсульта Вашої військової установи надавати правову допомогу службовим особам полку в дотриманні законодавства з питань соціального захисту військовослужбовців. Питання звільнення майора медичної служби ГОФМАН С.А. з військової служби якраз і є питанням соціального захисту. Зі слів майора медичної служби ГОФМАН С.А. нам стало відомо, що отримати любу юридичну консультацію у юрисконсульта Вашої установи неможливо, оскільки його або нема на робочому місці, або він уникає спілкування. Тож просимо Вас нагадати даній посадовій особі його службові обов"язки, які йому делегувала держава і який утримується за рахунок платників податків.
             Окремо наші фахівці звертають Вашу увагу на наступне. Питання здачі та прийому посад при звільненні з військової служби або переміщення військовослужбовця на інше місце проходження військової служби регламентується наказом Міністра оборони України. Зокрема, здача та прийом посади, яку зараз обіймає майор м/с ГОФМАН С.А. і яка звільняється за станом здоров"я, передбачається у складі комісії, яка призначається наказом керівника військової установи. Станом на 28.02.2012 року, зі слів майора м/с ГОФМАН С.А, така комісія ще жодного разу не працювала.
              Прошу Вас вжити заходів стосовно відновлення законності щодо порядку прийому та здачі посади майора м/с ГОФМАН С.А. у зв"язку із її звільненням з військової служби.

До Військової академії, м.Одеса.

          Начальнику Військової академії Збройних Сил України, м.Одеса.

          До нас звернувся військовослужбовець військової установи, яку Ви очолюєте, майор медичної служби ГОФМАН Світлана Анатолієвна з проханням допомогти щодо неправомірних дій посадових і службових осіб Військової академії ЗС України, м.Одеса.

          Сьогодні, 26.02.2013 року посадова особа, яка відповідальна за прийом і реєстрацію вхідної документації, яка адресується Вам, як керівнику військової установи, відмовила майору медично служби ГОФМАН С.А. у прийомі офіційного рапорту на ваше ім"я. Більше того, ця посадова особа на прохання м-ра м/с ГОФМАН С.В. про пояснення своїх дій,  направила старшого офіцера ЗС України у напрямку якій їй завгодний з метою оскарження його дій. А посадова особа Вашого фінансового органу відразу і безапеляціно заявила, що не збирається робити виплати, які передбачені законодавством України майору м/с ГОФМАН С.А. по її звільненню.

           Фахівці у галузі права, що співпрацюють з нашим сайтом та здійснюють його адміністрування, ще не зстрічалися з такого роду нахабністю посадової особи, яка діє від імені держави. Отже, фахівці нашого сайту як військовослужбовці у минулому, ветерани військової, служби прикладуть максимум зусиль для покарання винних у даній ситуації. Особисто, автор цих слів дуже здивований таким станом речей в установі, яку Ви тимчасово очолюєте, оскільки мав нагоду проходити військову службу з полковником Верповським С. і знаю його як дуже порядну людину.

           Прошу Вас вжити заходів щодо відновлення порушених прав і законних інтересів майора медичної служби ГОФМАН С.А.

Боржник: Вйськово-медичний клінічний центр Західного регіону, м.Львів

Сьогодні отримали виконавчий лист про стягнення із Військово-медичного клінічного центру Західного регіону  (військовий госпіталь, м.Львів) коштів у якості компенсації за перевезення речей військовослужбовця до нового місця проходження військової служби.

Але сподіватися на добровільну виплату цих коштів не приходиться, тому завтра будемо звертатися до виконавчої служби